Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.04.2015 року у справі №910/22222/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 910/22222/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Алєєвої І.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Українського науково - практичного центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.2015у справі № 910/22222/14 Господарського суду міста Києва за позовомКазенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"до Українського науково - практичного центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я Українипростягнення 75 786, 00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаЖук-Шахрай С.І.- - відповідачаКожушко Л.О.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українського науково - практичного центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я України, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 75 786, 00 грн. збитків та судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 (головуючий Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) у даній справі позов задоволено. Стягнуто з Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я України на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" 75 786, 00 грн. суму збитків та 1 827, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Український науково - практичний центр ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати від 07.04.2015 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Алєєва І.В. для розгляду даної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 2362-р від 29.12.2010 "Про передачу майна у м. Києві до сфери управління Міністерства охорони здоров'я" та спільного Наказу Міністерства охорони здоров'я України та Державного космічного агентства України № 123/47 від 02.03.2011 "Про передачу майна у м. Києві" з балансу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на баланс Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України було передано будинок, що знаходиться за адресою: Кловський узвіз, 13-А разом із захисною спорудою цивільного захисту загальною площею 3 165 кв. м, а також майно та обладнання.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України і Національного космічного агентства України № 984/364 від 15.11.2010 "Про організацію надання медичної допомоги працівникам КП СПБ "Арсенал" працівників Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" прикріплено до Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України для проведення обов'язкових попередніх та профілактичних медичних оглядів та лікарсько-експертних обстежень працівників при вступі на роботу та виході на пенсію. Пунктом 3 цього наказу зобов'язано Український науково-практичний центр ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України забезпечити працівників КП СПБ "Арсенал" профілактичними медичними оглядами та медичною допомогою у визначених обсягах відповідно до укладеного договору.

На виконання зазначеного наказу, між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" (далі - позивач; КП СПБ "Арсенал") та Українським науково-практичним центром ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я (далі - відповідач; Центр) 29.11.2010 укладено Договір № 3/27-393-10 (далі - Договір), за умовами якого, Центр зобов'язався забезпечити надання медичної допомоги та медичних послуг всім працівникам підприємства, що потребують такої допомоги в рамках виконання зобов'язань за даним договором висококваліфікованим медичним персоналом згідно з Переліком медичних послуг, зазначеним у Розділі 2 Договору та Додатках №№ 1, 2, 3, 4 до даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1.3 Договору, обов'язок Центру проводити медичні огляди працівників певних категорій позивача, відповідно до "Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій", затвердженого Наказом МОЗ України № 246 від 21.05.2007, викладеному в додатку № 3 за списками підприємства.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, медична допомога, медичні огляди та обстеження, а також диспансеризація проводяться та надаються працівникам КП СПБ "Арсенал" безкоштовно (пункти 2.1.1-2.1.6; 2.1.18, 2.1.20 Договору).

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що Центр не може відмовити працівнику позивача в наданні медичної допомоги, огляді чи обстеженні (пункти 2.1.1-2.1.6; 2.1.18, 2.1.20 Договору), по кожному факту відмови надання медичної допомоги, огляду чи обстежень складається акт на основі заяви працівника та надається для погодження відповідачу. У разі відсутності погодження або мотивованої відмови в 3-х денний термін, акт вважається оформленим.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору по наданню медичних послуг, позивач у 2013 році звертався до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання та відновити безоплатне надання працівникам КП СПБ "Арсенал" всіх медичних послуг, передбачених Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 у справі № 910/25506/13 зобов'язано Український науково-практичний Центр ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я України виконати умови Договору № 3/27-393-10 від 29.11.2010 та відновити безоплатне надання працівникам КП СПБ "Арсенал" всіх медичних послуг, передбачених Договором № 3/27-393-10 від 29.11.2010.

Під час розгляду вказаної справи судом встановлено факт невиконання відповідачем умов укладеного з позивачем Договору № 3/27-393-10 від 29.11.2010 в частині пункту 2.1.1, згідно з яким відповідач зобов'язався забезпечити надання медичної допомоги та медичних послуг всім працівникам підприємства, що потребують такої допомоги в рамках виконання зобов'язань за даним договором висококваліфікованим медичним персоналом згідно з Переліком медичних послуг, зазначеним у Розділі 2 Договору та Додатках №№ 1,2,3,4 до даного Договору та в частині пункту 6.5, згідно з яким, відповідач не може відмовити працівнику позивача в наданні медичної допомоги, огляді чи обстеженні (пункти 2.1.1-2.1.6; 2.1.18, 2.1.20 Договору).

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 по справі № 910/25506/13, яке набрало законної сили, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про охорону праці" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246 (далі - Порядок № 246) для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір з закладом охорони здоров'я та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.

З наведених положень законодавства про охорону праці випливає, що на роботодавця покладено обов'язок організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників та укласти або вчасно поновити договір з закладом охорони здоров'я на проведення медичних оглядів працівників окремих категорій та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.

При розгляді справи № 910/25506/13 судами встановлено факт звернення (заяв) працівників КП СПБ "Арсенал" до відповідача від 01 та 02 жовтня 2013 року та відмову у плановому медичному огляді згідно затвердженого графіку на 2013 рік, які зареєстровані вхідною канцелярію відповідача (вх. № 301 від 01.10.2013 та вх. № 303 від 02.10.2013). Також встановлено, що у зв'язку із порушенням умов укладеного договору, позивачем складено акти відповідно до умов пункту 6.5 Договору по факту відмови в наданні медичних послуг. Оригінали зазначених актів листом № 04-7/185 від 11.10.2013 були направлені для погодження відповідачу, про що свідчить чек від 11.10.2013 № 8674. Однак відповідач листом № 676 від 23.10.2013 відмовився їх погодити та повернув на адресу позивача. 21.10.2013 позивач направив на адресу відповідача претензію № 04-7/193 з вимогою виконати умови Договору № 3/27-393-10 від 29.11.2010 та вирішити непорозуміння мирним шляхом, однак дана претензія залишена без розгляду.

В зв'язку з відмовою відповідача від виконання умов Договору, 31.10.2013 між КП СПБ "Арсенал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний фактор" (далі - ТОВ "Медичний фактор") укладено Договір № 3110-1, за умовами якого, ТОВ "Медичний фактор" зобов'язалося за заявками замовника здійснювати комплексне медичне обстеження працівників позивача з видачею відповідного документа, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору.

Звертаючись з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 75 786, 00 грн., позивач послався на те, що відповідач не надає послуги комплексного медичного обстеження працівників позивача згідно умов Договору, у зв'язку з чим, позивач з метою дотримання трудового законодавства був вимушений звернутися до іншої особи з метою отримання відповідних послуг. При цьому, послуги надавалися за плату, тоді як відповідач, за умовами Договору зобов'язаний надавати їх безоплатно. Внаслідок порушення відповідачем умов договору КП СПБ "Арсенал" понесло збитки у вказаному розмірі.

Заявлена до стягнення сума збитків включає в себе вартість наданих ТОВ "Медичний фактор" послуг комплексного медичного обстеження працівників позивача на підставі Договору № 3110-1 від 31.10.2013, який укладено у зв'язку з відмовою відповідача у проведенні профілактичного медичного огляду працівників позивача.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 цього ж кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 названого кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною шостою статті 226 Господарського кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Необхідно зауважити, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи і самими збитками.

Відсутність причинного зв'язку, вини, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

До матеріалів справи не надано доказів того, що відповідачем у 2013 році надавались медичні послуги працівникам позивача на підставі укладеного Договору. Відповідач проти ненадання таких послуг не заперечував, як при розгляді справи № 910/25506/13, так і під час розгляду даної справи.

Як вже зазначалось, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач був вимушений укласти з ТОВ "Медичний фактор" договір на комплексне медичне обстеження його працівників № 3110-1 від 31.10.2013.

Заключними актами за результатами періодичного медичного огляду працівників та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000388 на суму 75 786, 00 грн. підтверджується надання ТОВ "Медичний фактор" послуг комплексного медичного обстеження працівників позивача.

Позивачем перераховано ТОВ "Медичний фактор" кошти на оплату вартості наданих медичних послуг у сумі 75 786, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3860 від 05.11.2013 та № 4635 від 24.12.2013.

Суди попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів дійшли висновку про доведеність позивачем в установленому законом порядку наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для настання такої відповідальності як відшкодування збитків.

Судами встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо надання послуг комплексного медичного обстеження працівників позивача, внаслідок чого позивач поніс реальні збитки в розмірі 75 786, 00 грн.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій задовольнили позов про відшкодування відповідачем збитків у вказаному розмірі.

Колегія вважає зазначені висновки правильними та достатньо обґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у справі № 910/22222/14залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

І.В. Алєєва